 16 січня, приблизно о 20 годині, на вулиці Леніна (м. Херсон), на зупинці “Палац культури ім. Шмідта” я сіла в маршрутне таксі № 8, що прямувало за маршрутом “Острів-ХБК”. Державний номер машини 007-54.
В машині грає музика й слова “...хтось вийде із кущів, щось вийме зі штанів...” ріжуть слух і змушують насторожитися. Не думаю, що це сама підходяща пісня для громадського транспорту.
На зупинці “площа Свободи” місця для сидіння всі зайняті, але кондуктор зазиває пасажирів, примовляючи: “Проходьте, тримайтеся за поручні...”. Пасажирів набирається 19 чоловік. На зупинці “Школа-інтернат” кондуктор зазвала ще двох пасажирів, вони виявилися п'яними. Оскільки місця в салоні не вистачало вже й для стоячих, один з п'яних пасажирів розмістився між двома передніми кріслами. Йому нікуди було діти голову (маршрутка низька), а стояти, нахилившись, він був не в змозі, тому цей громадянин вагою приблизно100 кілограмів падав то на сидячих попереду пасажирів, то на тих, до кого він стояв спиною.
Спостерігаючи за всіма порушеннями моїх прав споживача, я вирішила, що платити за неякісну послугу, надану мені підприємством “Корнет-стиль” в особі приватного підприємця Л. В. Колосова, не буду. Про що й сповістила кондуктора і водія, коли під'їхали до моєї зупинки “вул. Миру”. У відповідь водій заявив: “Проїхала - заплати і йди скаржитися, куди хочеш”. Я спробувала записати № телефону підприємства “Корнет-стиль”, але останні дві цифри на табличці були стерті. Кондуктор вимагала плату за проїзд, а водій підвищеним тоном намагався мене переконати, що “не мені судити, що він повинен, а чого не повинен”.
Мені було вкрай ніяково розповідати водієві про правила перевезення пасажирів у маршрутному транспорті, але довелося це зробити, оскільки більше, видно, нікому інструктувати водіїв, які перевозить тисячі людей щодня й наражають нас у перевантаженому транспорті на небезпеку. Я, схоже, була першим інструктором у цього водія, тому що він дуже здивувався, почувши словосполучення “право пасажира на якісну послугу”.
Платити я відмовлялася, і кондуктор не випускала мене з машини. Потім кондуктор і водій порадилися й, видно, вирішили, що можуть собі дозволити возити мене доти, доки я не заплачу за проїзд. Так ми доїхали до кінцевої зупинки й повернули у зворотньому напрямку. Водій на жодній із зупинок по маршруту не зупинився. Коли ми під'їжджали до вулиці Миру, я нагадала, що мені потрібно вийти саме тут. Водій відповів: “Платіть і виходьте”. Поки я пояснювала водієві, що давно не плачу за погані послуги, ми проїхали зупинки “Універсам”, “Чорноморська”.
Не знаючи, куди ми їдемо, і скільки ще будемо їздити, я вирішила скористатися консультацією співробітників міліції. Побачивши в мене в руках телефон, водій включив музику ще голосніше. Я набрала телефон оператора екстреного зв'язку компанії UMS і пояснила ситуацію. Оператор сказала, що зареєструвала мій виклик і порадила негайно набрати 02. Кондуктор почула, що я описую ситуацію черговому міліціонерові (Миколі Степановичу Бабичу) і сповістила про це водія. Той протягом ще однієї зупинки запитував: навіщо я йому тріпаю нерви? Потім все-таки зупинив машину на вул. И. Кулика, 29. Вийшов зі своєї сторони, почав висмикувати табличку з номером маршруту. Відкрив двері салону й сказав, щоб я виходила. Я запропонувала почекати приїзду міліції, щоб на місці скласти протокол і прояснити й для себе, і для водія з кондуктором, хто ж правий. Водій з моєю пропозицією не погодився й продовжував наполягати, щоб я вийшла з машини. У відповідь на моє запитання: “Уже за проїзд сплачувати не треба?”, він гупнув дверима машини й швидко поїхав.
Я знову подзвонила на 02, пояснила все черговому, і запитала: “ Як мені вчинити?”. Микола Степанович Бабич сказав, що якщо я маю намір писати заяву в міліцію, то мені треба на місці дочекатися приїзду співробітників ДАІ.
Я чекала 25 хвилин, змерзла й передзвонила на 02 з питанням: “Чи не можна мені самій прийти із заявою в райвідділ, тому що час пізній, холодно й коли приїде міліція, невідомо?”. Я також поцікавилася, чи не порушу я процедуру, якщо така є, покинувши те місце, де мене повинні були б знайти співробітники ДАІ? Мені відповіли, що я можу піти й принести заяву в будь-який час у райвідділ міліції за місцем проживання.
Я пішла: адже весь діалог між водієм і мною записаний на диктофон і може бути пред'явлений на першу вимогу.
Я сиділа вдома за комп'ютером і писала заяви в Управління захисту прав споживачів, у відділення Антимонопольного комітету, у транспортний відділ міськвиконкому, у ДАІ й у міліцію, коли раптом задзвонив телефон і представник правоохоронних органів попросив зійти вниз й відкрити двері під'їзду. На моє питання “навіщо?” той що дзвонив відповів, що я ж викликала міліцію й от, мовляв, вони приїхали скласти протокол. Я глянула на годинник - було 1.28.
|
пошук
архiв 
