|
|
|
|
 Анатолій Гамбарян образився на газету | |
|
У червні 2007 р. в херсонській газеті “Вгору” була опублікована стаття “Новый старый глава ХБК”. У ній розповідалося, що збори акціонерів ВАТ “ХБК” знову обрали Анатолія Гамбаряна головою правління товариства. Збори були доволі дивні – усього близько 40 акціонерів, тоді як раніше збиралося більше 700... |
А вже в липні ВАТ “ХБК” звернулося до газети “Вгору”, її засновників та автора цих рядків (він же – автор статті “Новый старый глава ХБК”) з позовом про спростування поширених відомостей, що не відповідають дійсності, та стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. Позовну заяву підписав Анатолій Гамбарян. Не сподобався Анатолію Варткесовичу останній абзац статті: “Интересно, что все это время, пока комбинатом столь “успешно” руководил член БЮТа Анатолий Гамбарян, председателем Наблюдательного Совета ХБК был Владимир Демехин – руководитель местной Партии Регионов. И, похоже, никакие политические распри их лидеров не мешали им дружно и согласованно хозяйничать на комбинате. Увы, комбинату от этого лучше не становится…” А найбільше пану Гамбаряну не сподобалася думка про те, що комбінату від його хазяйнування краще аж ніяк не стає. Цю інформацію позивач вимагає спростувати.
Причому, жодного адекватного доказу погіршення його ділової репутації саме від цієї статті в позові немає. Більше того, немає в позовній заяві й доказів, що опублікована інформація недостовірна. Натомість Анатолій Варткесович приводить якійсь не зовсім зрозумілі таблички про виплати заробітної платні, придбання сировини, і т.д.
Газета “Вгору” зверталася до теми розорення ХБК багато разів і наводила чимало фактів, але чомусь у пана Гамбаряна не виникло бажання оскаржувати їх у суді. Нагадаємо тільки деякі з них:
“Новый руководитель обещает действовать по-сталински”, 05/10/2006:
“С апреля профком направил более 100 обращений в различные инстанции – в Фонд госимущества, Генпрокуратуру, СБУ, Минпромполитики и т.д. ... Почему государственные чиновники закрывают глаза на то, что давно нарушены инвестиционные обязательства, на предприятии отчуждаются активы, вывозится оборудование, – можно только догадываться”.
“Прокуратура чекатиме... нової автокатастрофи?”, 23/11/2006:
“...Працівники Херсонського управління по боротьбі з організованою злочинністю були вельми здивовані, коли 21 вересня, темного вечора, затримали комбінатівську вантажівку, повну металобрухту, який дуже нагадував порізані верстати ХБК. А написано було на вантажівці: “Пустая”. І жодних документів, окрім путівки, водій не мав, і походження металобрухту пояснити не міг”.
“Інвестор” ріже верстати?”, 07/12/2006:
“Чому керівництво ХБК ріже обладнання й вивозить метал?
Голова правління ВАТ “ХБК” Анатолій Гамбарян пояснив в одній із газет, що гроші підуть “на обновление производственных мощностей”. Голова облдержадміністрації Борис Сіленков з таким “інвестуванням” не згоден: “Ми бачимо, що у інвестора ХБК... власних фінансових ресурсів немає. Але по процедурі він повинен саме за рахунок власних ресурсів виконувати інвестзобов’язання, оздоровлювати комбінат і т.д. А він хоче за рахунок активів ХБК, за рахунок металу комбінату виконувати якісь там зобов’язання... Зарплатня гаситься тільки через виконавчу службу за рішеннями суду…”.
“Охранников ХБК уже избивают”, 26/04/2007:
“В редакцию газеты “Вгору” обратился охранник ОАО “ХБК” С., который рассказал то, во что верилось с трудом: его… избили прямо в кабинете одного из высших должностных лиц комбината!”.
“Смотрите, судьи!”, 07/06/2007:
“1 июня в редакцию позвонил неизвестный и сообщил, что недалеко от государственного университета (звонивший сказал – “педуна”) патруль ГАИ остановил два КАМАЗа, в которых – станки с ХБК. А в понедельник в редакцию снова позвонили, и рассказали, что работники киевского спецподразделения “Кобра” задержали несколько грузовиков со станками с ХБК”.
“Журналисты на комбинате”, 29/06/2007:
“Относительного того, что станки вырезаются и вывозятся, Анатолий Гамбарян сказал: “Вывозил, вывожу, и буду вывозить. Это оборудование устаревшее – 60-70-х годов, непригодно к эксплуатации и никому не нужно”.
Возникают вопросы: почему на текстильных комбинатах, куда продали станки с ХБК, они оказались вполне пригодными?.. И почему в Тирасполе текстильный комбинат успешно работает на оборудовании более старом, чем на ХБК, и никто не сдает его в металлолом? И почему оборудование с ХБК вывезено в Пакистан – не как металлолом, а для работы?”.
“Страсти вокруг ХБК”, 29/06/2007:
“Председатель профсоюзного комитета ХБК также пишет, что комбинат продолжают уничтожать, вывозят метал и станки”.
“На ХБК идет война... с профкомом”, 13/07/2007:
“Любовь Фальченко говорит, что раньше самая высокая зарплата в области была у работников, занятых в ткачестве. Теперь это 350-400 грн…”.
“Экономический геноцид”, 13/07/2007:
“Комбинат в лучшем случае перерабатывает не более 400 тонн хлопка в год. Два года комбинат совсем не работал и был отключен от энергоснабжения. Сплошной демонтаж и вывоз оборудования якобы “ржавого и никому не нужного”, которое благополучно продается на рынках Пакистана, Ирана, Узбекистана… У покупателей оборудование успешно работает”.
Отож абсолютно незрозуміло, чому Анатолій Гамбарян подав позов про визнання недостовірним не фактів, а оціночного судження… Адже висновок про те, що комбінату краще не стає, – усього лише власне судження автора статті. Стаття 47-1 Закону України “Про інформацію” говорить: “оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири”. І жоден адекватний суд не допускає покарання ЗМІ за розповсюдження оціночних суджень, адже ніхто не може заборонити людині думати та вільно виражати власні думки, погляди, оцінки.
Щодо розміру моральної шкоди, то пояснити, чому саме 20000 грн., пан Гамбарян теж не зміг. І це наводить на думку, що йому просто дуже хочеться в такий спосіб “закрити рота” газеті. До речі, у справі “Ляшко проти України” Європейський Суд робить висновок, що стягнення великих, неадекватних сум зі ЗМІ є порушенням свободи вираження поглядів, оскільки воно має “охолоджувальний ефект” як для журналістів, які безпосередньо переслідуються таким чином, так і для інших ЗМІ, що в свою чергу обмежує поширення важливої для суспільства інформації (ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.34 Конституції України). І це рішення, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права.
Залишилося тільки дочекатися суду, аби той розтлумачив усе це панові Гамбаряну. 
|
|
|
пошук
архiв 
