 На знімку – колектив газети (зліва направо): редактор Світлана Смаль, фінансовий менеджер, юрист Денис Костюнін, фін. менеджер, автор Анна Фурсенко, коректор, автор Тетяна Крючкова, шеф-редактор Алла Тютюнник, головний редактор Леонід Бондарчук, директор Наталя Бімбірайте, кореспонденти Олена Піменова, Анна Павлюк, дизайнер, фотокореспондент Максим Коуров, кореспондент Ірина Ухваріна, юрист, автор Анна Мартинюк.
Перемоги у конкурсі в своїй області, коли судять і виставляють оцінки твої колеги, – для нас, авторів “Вгору”, дуже важливі і радісні. Навіть більш важливі, ніж перемоги у всеукраїнських конкурсах, які ми теж здобували не раз. Бо недаремно кажуть: немає пророка у своїй Вітчизні. Тобто, щоб заслужити високу оцінку у своїх колег, треба докласти набагато більше праці, ніж для “зовнішніх” конкурсів, і зробити справді незаперечно якісний продукт. Колектив “Вгору” працював задля цих перемог майже 7 років.
Ми задумали газету “Вгору” наприкінці 90-х. Тоді більшість людей перебували у шоковому стані від безпросвітної бідності, безробіття й безнадії. Вчорашні компартійні й комсомольські ватажки, не криючись, розкрадали народне добро, заводили дружбу з кримінальними авторитетами. Увечері страшно було виходити на темні вулиці – там грабували і вбивали. Міліція була вже не зовсім та міліція, що береже, а прокурори й судді через одного носили такі самі зачіски-лисини, золоті цепури й “гайки”, як і братки...
Газети писали майже суцільну безпросвітну “чорнуху”, а деякі журналісти на замовлення готові були обілляти брудом навіть власного ангела-хранителя. І все більше людей опускали руки й говорили: не варто й починати боротися з цим, все одно нічого не вийде.
Але ми знали, що в 30-ті роки під час великої депресії в США президент Франклін Рузвельт заборонив в усіх ЗМІ, в усіх громадських місцях вживати слова “Виходу немає”. Цей напис стерли навіть на дверях станцій метро. Президент вважав, що ці два слова навівають песимізм, знесилюють і без того наляканих економічною кризою людей. А щоб піднятися з розрухи, нації потрібно багато енергії й оптимізму. І тоді це допомогло американцям – вони перемогли депресію.
І ми вирішили створити таку газету, яка б надихала, додавала читачам енергії, щоб в усіх нас – її авторів і читачів – росла й міцніла людська гідність. Бо людська гідність має власну силу, здатну перемагати ницість. Ми вирішили зробити таку газету, щоб той, хто читатиме її, вже ніколи не зміг би сказати: “не буває чесних газет” або “всі вони за гроші напишуть, що завгодно”, або щось іще гірше. Коли багато людей так думають, це шкодить не тільки їм, а й усім навколо, і навіть тим, хто ще тільки має народитися у цій країні.
У жовтні 2002 року ми – невелика група ініціаторів – на кошти Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я видали перше число газети “Вгору”. Виявилося: робити чесну газету насправді просто – треба тільки самому бути чесним. Бо які люди роблять газету – така вона й виходить. Усі ці роки нам дуже допомагали не схибити наші читачі – своєю довірою, відданістю й бажанням змінювати світ на краще. І це щастя – заслужити таких читачів.
Ми завжди писали й пишемо те, у що віримо. І даємо можливість іншим висловити свою думку, навіть якщо вона відрізняється від нашої. У нашій газеті багато критичних статей, але не тому, що ми бачимо світ похмурим, а тому, що хочемо бачити його кращим. Ми всі дуже любимо Херсон і Херсонщину, і нам не все одно, що відбувається з нашою Батьківщиною. “Нам не все одно!”, – це стало одним із наших гасел, які допомагають не збитися з курсу.
Ми пишаємося тим, що навколо газети “Вгору” зібралося дуже багато людей, які не говорять: “все одно нічого не вийде”, а допомагають нам захищати тих, хто звертається до “Вгору” як до останньої інстанції, де не відмахнуться, не зрадять, напишуть правду і заступляться.
Ми пишаємося, що з нашою газетою співпрацюють дуже талановиті й небайдужі автори: краєзнавець Сергій Дяченко, екологи Михайло Підгайний, Євген Роман, помічник міністра МВС України з прав людини Наталя Козаренко, консультант громадської приймальні Фонду милосердя Поліна Михайлова, депутат Скадовської міської ради Іван Шульга, пенсіонер МВС, майор Олег Мартиненко, експерт з питань створення органів самоорганізації населення Валентина Січова, голова міського товариства захисту прав споживачів Віталій Нікітенко, юрист Дмитро Ільченко, експерт з питань ЖКХ Володимир Шадрін, ландшафтний дизайнер Тетяна Поднєбєсная та багато інших.
Колись індійський філософ і політичний діяч Махатма Ганді сказав: “Я виявив, що життя існує серед руйнації, а отже, повинен існувати закон вищий, ніж закон руйнації. Тільки за такого закону суспільство буде збудоване правильно й розумно, а життя буде варте того, щоб його прожити”. Таким законом Ганді вважав любов. Ми віримо в це і робимо нашу газету з любов’ю.  
|
пошук
архiв 
Краща газета Херсонщини 
