|
|
|
|
 Суд відхилив позов пана Тишкевича | |
|
Наприкінці минулого року наша газета “Вгору” опублікувала статтю Наталі Бімбірайте “Як нищать останній солепромисел” (“Вгору” № 49( 323) від 04.12.2008 р). У статті було процитоване звернення трудового колективу, яке озвучив на пленарному засіданні депутат Херсонської обласної ради Олександр Продченко. Робітники Геройського солепромислу просили врятувати підприємсвто від афери, мета якої – ініціювати банкрутство й отримати повний контроль над ним і припинити його діяльність. Згаданий у зверненні Олексій Тишкевич образився й подав позов до суду. |
Образився депутат, власне, на процитоване в статті звернення робітників солепрому: “... уже більше чотирьох років ми намагаємося перешкодити депутату Херсонської обласної ради Тишкевичу Олексію Володимировичу прибрати до рук наше підприємство шляхом проведення примітивної фінансової афери за допомогою попереднього керівника. По нашому підприємству виник фіктивнй боргу у сумі 1 мільйон гривень перед комерційною фірмою ДП “Дніпровська фінансова компанія”, за якою стоїть цей депутат. Цього виявилося достатньо для ініціювання банкрутства державного підприємства. А у подальшому – одержання можливості повного контролю над ним і припинення його діяльності…”.
У позовній заяві до засновників газети “Вгору” – Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я й Херсонської міської Асоціації журналістів “Південь” та до автора статті Наталі Бімбірайте ображений депутат написав, що не має жодного стосунку до спору навколо солепрому, не є “ни учредителем, ни руководителем данного предприятия (ДП “Финансово-инвестиционная компания” – авт.), поэтому я, в конечном итоге, не имею никакой возможности “завладеть” предприятием, и каких- либо действий в этом направлении не предпринимал, тем более противозаконных”. “Неправомерными действиями Ответчика, распространившего в отношении меня ложные сведения, мне причинен моральный (нематериальный) вред, выразившийся в следующем: в душевных страданиях, которые я переношу с момента опубликования статьи, в связи с тем, что ложные сведения стали известны моим знакомым, родственникам, общественности области; в чувстве стыда за изложенные обо мне в статье негативные сведения о совершенных правонарушениях, в невозможности полноценно заниматься общественной и другой деятельностью; в принижении чести, достоинства и деловой репутации, как гражданина и как общественного деятеля; в разлаживании жизненного уклада; после опубликования статьи я был вынуждено отказаться от поездки на отдых (что негативно отразилось на моем здоровье); в физических страданиях, вызванных душевными страданиями; после опубликования статьи я дважды обращался к врачу по поводу ухудшения моего здоровья”.
Депутат просив суд зобов’язати відповідачів надрукувати в газеті “Вгору” спростування та стягнути компенсацію за його страждання, які він оцінив у 20000 гривень.
Суддя Суворовського райсуду м. Херсона О. Слюсаренко вивчила матеріали справи і з’ясувала, що інформація, яка так обурила депутата, прозвучала на пленарному засіданні XXXII сесії 18.11.2008 р., коли депутат Херсонської обласної ради О.С. Продченко прочитав звернення трудового колективу Державного підприємства “Геройське дослідне-промислове підприємство”. Суддя також встановила: “Події, що відбувалися на вказаному пленарному засіданні, висвітлено у статті “Кадрові баталії на сесії Облради”, автором якої є Кузьма Дриґало, яку опубліковано у 47 номері Громадсько-політичного незалежного тижневика “Вгору”. У зазначеній статті прямо зацитований виступ депутата Продченка О.П.”. А згідно з законодавством, журналіст не повинен перевіряти достовірність інформації, отриманої з офіційного джерела органу місцевого самоврядування. Суддя у постанові нагадала, що “відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади чи місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь”. А також, що “позивач являється депутом облради, а відповідно публічною фігурою, тому його діяльність підлягає реальному громадському контролю, потенційно може зазнавати гострої та сильної громадської критики”. Рідкісне в Херсоні явище: суддя Ольга Слюсаренко, окрім вітчизняних законів, керувалася іще й частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і якою “передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей”.
Отож 12 червня Суворовський райсуд відмовив позивачу.
За законом рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі відповідної заяви в 10-ти денний термін... За повідомленням помічника судді на 1 липня такої заяви до суду не надійшло. 
|
|
|
поиск
архив 
