Публікації
 

Рабовласники в сучасній Україні

Світлана Смаль

Заможна сім’я в Маріуполі 8 місяців утримувала в рабстві двох землячок із Узбекистану, ще двох – 4 місяці. Вдень жінок вивозили на базар торгувати речами, а ввечері зачиняли в кімнаті або примушували доглядати дітей, порати господарство.


Фото Андрія Матросова

Більшість пасажирів судна, що курсує з Херсона до Туреччини – дівчата. Чи вони знають, що їх там чекає?

Усі чотири жінки мають медичну освіту, одна з них – лікар-ентомолог. За 20 доларів на місяць, які вони отримували вдома, вижити було важко, а земляк (комусь із них – просто знайомий, а комусь – навіть родич) обіцяв добрі заробітки в Україні – 100 доларів на місяць “за неважку працю”.
Та одразу по приїзді в Маріуполь він одібрав паспорти й зачинив землячок, як рабинь, у власному будинку. Щодня їх вивозили на базар і забирали звідти автобусом. Ніхто й не збирався їм платити за роботу, навпаки, вони кожного дня мусили віддавати “хазяїну” по 150 доларів виручки. Годували їх – аби тільки не падали від голоду. “Господар” часто дорікав шматком хліба, залякував, а “господиня” рабинь лупцювала мало не щодня та погрожувала сексуальним насильством, якщо будуть непокірні.
Якось одна з них захворіла. Її корчило від болю, була підозра на апендицит, усі розуміли, чим це може скінчитися. Але “хазяїн” ні “швидку допомогу” не викликав, ні навіть ліків не купив. Жінкам стало ясно, що він не ворухнеться, хоч би вони тут і повмирали.
І тоді полонянки врешті-решт наважилися втекти. Вони розповіли про свою біду землякам, які теж торгували на ринку. Ті позичили їм гроші й допомогли сісти в автобус до Херсона – тут живе іще один їхній земляк. Він і взяв утікачок під свою опіку.
Земляк подзвонив до посольства Узбекистану, попросив допомогти жінкам повернутися додому. Працівники посольства зв’язалися із представництвом Міжнародної організації з міграції (МОМ) у Києві. Представництво, у свою чергу, звернулося до Херсонського обласного Центру “Успішна жінка” з проханням сховати жінок від можливих переслідувачів і перевезти їх до Києва (Центр “Успішна жінка” ось вже 3 роки допомагає жінкам, що потерпіли від домашнього насильства й торгівлі людьми).
Координатор програм “Успішної жінки”, директор притулку для жінок Людмила Кумпан розповіла:
– Ми зустрілися з утікачками на квартирі в їхнього земляка (імен не називаю заради безпеки людей). Дві жінки хоч і боялися, але їхати до притулку погодилися одразу. А двох довелося довго переконувати, що тільки у нас вони можуть бути у безпеці. Адже притулок засекречений, і там їх ніхто не знайде. Всю дорогу я спиною відчувала їхній страх і недовіру. Пізніше втікачки зізналися, що коли машина виїхала за місто, вони подумали, що зараз їх перепродадуть іншому рабовласнику. У притулку бідолахи забилися в куток і сиділи дуже тихо. Аж на четвертий день повірили, що вони – вільні. Жінка, яка більш-менш володіє російською мовою, розповіла: коли вони вимагали від маріупольського “хазяїна” повернути паспорти й відпустити їх додому, той відвів їх у міліцію. Дільничний міліціонер ув’язнив їх на кілька днів – щоб були покірні. За словами потерпілих, їхній мучитель займається подібним бізнесом уже 4 роки, й маріупольська міліція про це знає. Невже над цим рабовласницьким бізнесом у Маріуполі – міліцейська “криша”?! Тільки за цей рік, твердять потерпілі, “земляк” заманив із Узбекистану й примусив працювати на себе 12 жінок і чоловіків віком від 28 до 45 років. Наші підопічні – не перші, хто втік від рабовласника. Ще раніше, розповіли вони, втекли двоє хлопців. Але про їхню долю жінкам нічого невідомо.
Першого вересня соціальна працівниця притулку відвезла потерпілих жінок до Києва у Реабілітаційний центр МОМ. Там їм допоможуть відновити документи й дістатися додому. Усі жінки погодилися співпрацювати із українськими правоохоронцями. Повірили, що їхніх катів справді притягнуть до відповідальності. А як повернуться на Батьківщину – підуть із заявами й до місцевої міліції. Хочуть, щоб ніхто більше не страждав так, як вони.
Як виявилося, торгують родичами і знайомими не тільки в Узбекистані. В Україні, виявляється, – теж. Ось іще одна історія, яку розповіла Людмила Кумпан.
Молоду підопічну Центру “Успішна жінка” обманним шляхом продала в сексуальне рабство до Москви рідна сестра!
Іринина (ім’я змінено) рідна сестра приїхала із російської столиці й запропонувала: “ Є класна робота. Поїхали – заробиш грошей. Тільки батькові нічого не кажи!”. Ірина здивувалася таємничості, але приписала це поганим стосункам старшої сестри із батьком. І, нічого не сказавши рідним, поїхала із сестрою до Москви...
Пізніше їй вдалося втекти від “хазяїна” й повернутися до Херсона. Коли Ірина прийшла до Центру “Успішна жінка”, її запитали: “Як сталося, що після стількох навчань з безпеки роботи за кордоном ти потрапила на гачок?”. Дівчина відповіла: “Так це ж була рідна сестра! Я спочатку засумнівалася, але як могла не довіряти їй?!”.
– Ситуація жахлива, – коментує Людмила Кумпан, – та добре, що Ірина побувала на наших тренінгах, де ми постійно наголошуємо: завжди є вихід, завжди можна втекти. Ірина розповіла: там психологічний тиск такий, що просто паралізує! І б’ють безжалісно. Дуже страшно! І якби не навчання в „Успішній жінці”, вона б ніколи не наважилася на втечу.
За допомогою і консультацією спеціалістів Центру “Успішна жінка” звертайтеся за телефоном довіри 076 (для херсонців) і 26-35-63 ( для жителів області).


Всі статті >>>