Публікації
 

Як на Херсонщині ділили владу

Дементій Білий,
голова правління ХОО Комітету виборців України, член коаліції „Партнерство за прозоре суспільство”

У понеділок 21 лютого в “білому домі”, що розташований у Херсоні на площі Свободи, відбулася неординарна подія. Голова Херсонської облдержадміністрації Б. В. Сіленков публічно узгоджував з керівниками обласних організацій політичних партій та громадських організацій кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій. Незвичність події в тому, що жоден керівник обласної виконавчої влади досі не робив нічого подібного.

Виходимо з туману
Після карколомних подій в листопаді-грудні минулого року до влади в країні прийшли люди, які проголосили кілька важливих постулатів – необхідність прозорості дій влади, відкритої кадрової політики, зрозумілості в прийнятті рішень тощо.
Але через відсутність досвіду, правил формування влади „по-новому” ніхто не може зрозуміти: хто, кого й чому призначає? На яких підставах відбуваються ці призначення? Хоча ніхто не відміняв Закони України „Про місцеві державні адміністрації” та „Про державну службу”, в яких чітко виписані кадрові процедури.
Як результат – минулого тижня незадоволені представники політичних партій та громадських організацій пікетували обласну державну адміністрацію. Після чого голова облдержадміністрації Б. В. Сіленков погодився взяти до уваги кадрові пропозиції політичних партій, прихильників Віктора Ющенка.

Нас багато, і всі ми хочемо до влади
І тут ми зіткнулися з новим фактором: у середовищі партій-переможців виявилася повна відсутність єдності.
Політична коаліція переможців не змогла організовано висунути єдиних вимог щодо кадрових призначень. Більше того, склалося враження, що такої коаліції взагалі немає. А Координаційну раду, як дорадчий орган переможців, частина цих самих переможців просто не визнає. Замість Єдиної Ради коаліції „Сила народу”, яку на рівні Києва підтримали СоцПУ та Партія промисловців та підприємців, ми побачили розрізнених гравців, що намагаються відхопити один в одного більшу кількість портфелів.

За законами степової вольниці
Природно, що до політичних „гравців” у „портфельну гру” приєдналися також й інші „суб’єкти боротьби за владні посади”, які запропонували губернатору своїх людей. З’явилися й „самовисуванці”. Несподівано представники партій погодилися, що їх політична вага у передвиборчій кампанії з сотнями місцевих осередків, тисячами агітаторів, спостерігачів, великим кадровим потенціалом є рівноцінною, наприклад, політичній вазі одного-єдиного народного депутата. У якого є своє бачення кадрової політики на місцях.
Є таке бачення й у голови Херсонської облдержадміністрації Б. В. Сіленкова. Тому він відразу обмежив кількість місць для “публічної погоджувальної процедури”, владно заявивши, що бере під власний контроль Цюрупинський, Голопристанський, Білозерський та Бериславський райони й самочинно призначить там керівників, ні з ким не погоджуючи кандидатури.
Аргумент: саме в цих районах найбільш висока криміногенна ситуація, що вимагає від губернатора рішучості та принциповості. Правда, залишилося незрозумілим, чому присутність порушників закону вимагає втручання не правоохоронних органів, а призначення голів райдержадміністрацій „за квотою” губернатора. Спроби представників коаліції „Партнерство за прозоре суспільство” дізнатися хоча б імена майбутніх „борців із мафією” були рішуче відхилені паном губернатором: „Назву, коли затвердять у Києві”. Таке от уявлення про прозорість у нового керівника області.

Коротка лава запасних гравців
Партії виявилися не зовсім готовими до кадрових призначень. Кілька кандидатур були відразу відхилені губернатором, так би мовити, „за формальними ознаками” (відсутність вищої освіти або пенсійний вік тощо). Частина запропонованих осіб вже мала неуспішний досвід управлінської діяльності на чолі районів за часів Леоніда Кучми. Пам’ятається, деякі з них тоді входили в партії зовсім іншого спрямування... Але все міняється. І погляди чиновників міняються також. Деякі з кандидатів навіть встигли опинитися в центрі корупційних скандалів. Кажуть, випадково. Але їх кандидатури також було відхилено.
Але були й такі кандидатури, які не викликали жодних заперечень навіть у конкуруючих сторін, їх затверджували одноголосно. Навіть був затверджений один із „самовисуванців”.
Борис Сіленков у спокійній буденній обстановці за кілька годин довів справу до логічного завершення – без гучних промов, довгих дискусій, з’ясування стосунків.
На закінчення губернатор визнав, що питання про розгляд партійних пропозицій на роботу безпосередньо в облдержадміністрації він поки що не готовий розглядати.
До речі, в багатьох регіонах країни діалогу влади з політичними партіями не трапилося.
У нас, нарешті, цей діалог став реальністю. Сьогодні. Чи продовжиться він і завтра, залежить від потужності політиків та громадських діячів.


Всі статті >>>