Публікації
 

У Новотроїцькому скінчилася «шара»

Світлана Смаль

Ставши півроку тому головою Новотроїцької райдержадміністрації, Ігор Охоцький вирішив перевірити, чи можливо наповнити сільські бюджети, якщо побудувати стосунки між бізнесом і владою в законному полі? На солончаках біля села Сивашівка Новотроїцького району росте дуже цінна для виготовлення ліків сировина – трава полин. Один кілограм ефірної олії цієї рослини коштує від 5 до 25 доларів США. Тому бажаючих скосити травичку завжди достатньо.

– Тишком-нишком у селі з'являлися невідомі особи і через окремі приватні домовленості скошували траву, – розповів Ігор Львович. – А цього року прийшов до мене підприємець і заявив, що хоче працювати на нашій землі чесно. Не розпихати гроші по чиїхось кишенях, а на законних умовах взяти в оренду солончаки. Чоловік сказав, що мав розмову з підприємцями з Генічеська і Херсона – йому пропонували платити 10 грн. за гектар землі Сивашівській сільраді і 200 грн. їм – посередникам. За це обіцяли оформити всі необхідні документи. Попередили, що без них дозволу не отримає. Але підприємець вирішив усе зробити сам.
Та виявилося, що без посередників добути дозволи справді не виходить. Наприклад, дозвіл від державного управління екології та природних ресурсів у Херсонській області на косовицю полину. Довелося Ігорю Охоцькому разом із бізнесменом їхати в Херсон до голови облдержадміністрації Бориса Сіленкова.
– Після розмови Борис Віталійович попросив нас почекати і викликав “силовиків”, – згадує Ігор Львович. – Після наради з ними сказав приїхати наступного дня з усіма необхідними паперами до управління екології. Що ми і зробили. І всього за два дні всі дозволи (ліміти) управління екології нам видало! Хоча “знавці питання” пророкували багаторічну тяганину.
Підприємець оформив договір оренди на суму 14 тисяч грн. Тепер він сплачує не 10, а 200 грн. за гектар (у 20 разів більше!) Сивашівській сільраді. Із цієї суми 60% залишається в місцевому бюджеті, 40% іде до державного. Плюс бізнесмен заплатив іще 1200 грн. за використання природних ресурсів. На рахунок сільради вже надійшло 7 тисяч грн. Для села, в якому голову ламають, де знайти тисячу гривень на ремонт будинку культури, – це дуже суттєва сума.
Зараз Ігор Охоцький продовжує виводити гроші району із “тіні” – намагається узаконити промисловий вилов риби зі ставків. У Новотроїцькому районі вони займають близько 3,5 тисяч га. Але кошти від використання водоймищ до районного бюджету надходять мізерні. Наприклад, від оренди ставка розміром у 500 га бюджет отримує лише 480 грн. на рік. Причому, за словами Охоцького, промисловий вилов риби ведеться там круглий рік.
– Але у цьому випадку до 2008 року зробити нічого не можна: підприємець уклав угоду із райадміністрацією іще за старої законодавчої бази, – поділився Ігор Львович. – На той час – а це були 2001-2002 роки – законодавство таке дозволяло. Чому тодішнє керівництво віддало ставок за символічну суму – можна тільки здогадуватися. Є й такі орендарі, які прикриваються державною програмою вирощування і розведення мальків, а насправді ведуть промисловий вилов риби – працюють собі на прибуток, а району нічого не платять. Я хочу, щоб цей процес відбувався законно і податки з цих прибутків надходили до бюджету. І це не може бути 400 гривень на рік! Зараз ми оголосили конкурс на використання водного фонду Сергієвської затоки (6300га.). Уже 3 підприємства подали заявки.
Ігор Охоцький переконаний: якщо підприємці чесно сплачуватимуть податки до місцевих бюджетів, на території яких ведуть бізнес, а держслужбовці не братимуть “відкати”, то і занедбаних сіл в Україні не буде.


Всі статті >>>