Публікації
 

Операція по загарбанню майна ХБК – провалилася

Наталя Бімбірайте

"Як ми вже повідомляли, на цих зборах “інвестори” планували передати майно ВАТ “ХБК” до статутного капіталу ТзОВ “Таврійський текстиль”. Хто в засновниках поки що невідомо, але саме вони і ніхто інший матимуть право розпоряджатися майном, що зараз належить ХБК і керувати усіма процесами на новоствореному підприємстві.

Тобто, активи ВАТ “ХБК”, вартість яких різні експерти оцінюють від 100 до 400 млн. грн., кілька людей намірилися просто перевести у підконтрольну структуру. І пролобіювали включення цих питань в порядок денний зборів.

У Херсоні радість: суди стали судами
Та чим менше днів лишалося до зборів, тим швидше й гостріше розгорталися події навколо майна підприємства. Що порадувало: суди, нарешті, у цій справі почали діяти, як належить судам – за законами, прокуратура – як справжній правоохоронний орган. В останній тиждень перед зборами два господарські суди (Київський та Херсонський) винесли ухвали, які забороняють будь-кому відчужувати будь-які активи ВАТ “ХБК”, прокуратура винесла протест проти відчуження майна ХБК, було відкрито виконавче провадження про заборону “будь-яким особам відчужувати будь-які активи ВАТ “ХБК”, у тому числі шляхом передачі до статутних капіталів інших юридичних осіб, зокрема, і до статутного капіталу ТзОВ “Таврійський текстиль”.
А 28 січня в Херсонському господарському суді слухалася справа №12/68-Б про банкрутство ВАТ “ХБК”, яке звернулось з вимогою припинити справу – вона нібито була відкрита з порушенням закону. Мотив зрозумілий: поки справа про банкрутство не закрита, закон не дозволяє відчужувати активи ХБК – є заборона суду, – адже на майно претендують і звичайні акціонери, і робітники, і кредитори, в тому числі Пенсійний фонд, яким заборгував комбінат. Суддя-доповідач Тетяна Пінтеліна навела переконливі документальні підтвердження того, що ніяких порушень при відкритті справи про банкрутство ВАТ “ХБК” насправді не було. І суд вирішив відмовити заявнику “за необґрунтованістю”. А ще суддя зачитала заяву арбітражної керуючої Наталі Гонтар, розпорядника майна ВАТ “ХБК”, про припинення її повноважень та про те, що вона – Наталя Гонтар – не давала жодної згоди керівництву ВАТ “ХБК” на відчуження майна комбінату.

Все змішалося в стані “інвестора”
В ухвалі господарського суду м. Києва від 25 січня зазначено, що вона “набирає законної сили негайно і підлягає обов’язковому виконанню”. Тому вже 28 січня підрозділ примусового виконання рішень постановив відкрити виконавче провадження, а 29 січня близько 9-ї ранку старший держвиконавець Олександр Білий знайшов у вестибюлі Палацу молоді, де мали відбутися збори, і ознайомив керівника ХБК Анатолія Гамбаряна з постановою.
Не можу втриматися, щоб не зробити відступ і не розповісти: поведінка пана Гамбаряна при цьому була настільки нервовою, що автор відчула цілком реальну загрозу власному здоров’ю. Судіть самі: коли ваш кореспондент фотографувала зустріч пана Гамбаряна зі старшим держвиконавцем Олександром Білим, голова правління ВАТ “ХБК” доволі агресивно намагався заборонити зйомку і ховався за спинами присутніх, щоб не втрапити в кадр. Потім до мене підскочив невідомий чоловік і спробував вихопити з рук фотокамеру. А коли я не припинила зйомку, він заламав мені руку так, що я закричала від болю й почала кликати на допомогу. Анатолій Варткесович, який бачив це, чомусь не зупинив знущання охоронця наді мною.
Мучитель відпустив мене, тільки коли мій крик рознісся на весь палац. На вимогу назватися й показати посвідчення, мучитель назвався начальником охорони – Русланом Талашкевичем, але посвідчення так і не показав.
Вся описана сцена відбувалась на очах у жінок, що реєстрували акціонерів-учасників зборів та представників профспілки ХБК. Пам’ятаючи про журналістський обов’язок, я продовжувала знімати учасників цих історичних для ХБК й Херсонщини зборів, і тоді пан Гамбарян підійшов і пообіцяв мені поламати фотокамеру…
Я й досі не зрозуміла, що він мав на увазі. Доведеться звернутися до прокуратури. І чого він так нервувався? Зі свого журналістського досвіду знаю, що посадові особи, які не роблять нічого протизаконного, працюють чесно, ніколи не ховаються від фотокамер, навпаки, завжди готові позувати й давати інтерв’ю...

Склалося не так, як замишлялося…
І самі збори відбувалися в дуже нервовій атмосфері. Прості робітники-акціонери ХБК не вірили жодному слову Олександра Кропиви, головуючого на зборах. Вони вимагали відповісти: коли їм віддадуть борги по зарплатні? Коли виплатять борги у Пенсійний фонд, щоб люди могли отримати зароблену пенсію? На зборах був присутній заступник голови Фонду держмайна Олександр Потімков, до якого у робітників було одне питання: чому досі акції ХБК не забрали у “інвестора” й не повернули державі? Адже “інвестор” вже п’ятий рік не виконує взятих на себе зобов’язань, а лише відкрито розоряє комбінат. Пан Потімков заявив, що “Фондом держмайна ведеться робота по поверненню контрольного пакета акцій у власність держави, що справа знаходиться в судових інстанціях”. І жодної конкретики – коли саме був поданий позов від ФДМУ і де він зараз…
Врешті-решт вирішили перенести збори на 10 ранку 12 лютого цього року. І питання про передачу майна ВАТ “ХБК” до статутного капіталу ТзОВ “Таврійський текстиль” – теж.

Пан Потімков «за кулісами»
Редакції стало відомо, що напередодні зборів, 28 січня заступник голови Фонду держмайна України Олександр Потімков, керівник ВАТ “ХБК” Анатолій Гамбарян та представник банку-кредитора, у якого в заставі 3 фабрика ХБК, побували у голови Херсонської облдержадміністрації Бориса Сіленкова. Тему візиту погодився прокоментувати Борис Сіленков:
– Потімков просив не перешкоджати продажу 25% акцій ХБК. Я відповів, що позицію не міняю. Вважаю, що умови інвестиційного конкурсу були порушені, інвестор не виконав своїх зобов’язань, тому давно слід було повернути 51,7% акцій ХБК державі, а також повернути незаконно продане майно ХБК. Я сказав Потімкову: Ви як заступник голови Фонду держмайна, зобов’язані були контролювати ефективність інвестора. Ви знали, що робить інвестор на ХБК, мали доручення голови Фонду якнайшвидше виправити ситуацію і затягли повернення акцій державі на 3 роки. Тому Фонд держмайна і Ви особисто несете відповідальність за те, що відбувається на комбінаті. У вас давно був висновок комісії, що інвестор порушив умови конкурсу, а Ви нічого не зробили, щоб його зупинити.
Я вважаю, що зараз треба негайно повернути акції і майно ХБК державі, скласти реєстр кредиторів, розрахуватися з робітниками по зарплаті, з Пенсійним фондом, а вже потім виставити 76% акцій на продаж. І провести справжній конкурс інвесторів, а не фіктивний. Щоб прийшов справжній інвестор.
Дуже прикро, що верстати, порізані на метал і продані, вже не повернеш. Але вважаю, що ті, хто це протизаконно робив, мають нести відповідальність”.

А по документах Потімков – «за державу»
Ми не змогли отримати коментар Олександра Потімкова про розмову з губернатором, але ось його відповідь від 24 січня 2008 року на телеграму Херсонської обласної міжгалузевої ради профспілок: “...Фондом розпочато претензійно-позовну роботу щодо розірвання Договору та повернення проданого за ним пакету акцій (51,7% акцій ВАТ „ХБК” – авт.) у державну власність... Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.12.07 р. розгляд справи щодо розірвання Договору призначено на 31.01.08 р.... Щодо продажу пакету акцій ВАТ “ХБК” у розмірі 25%, запланованого на 31.01.08 р. …. продаж… акцій ВАТ “ХБК” призупинено”.

Подякуємо суддям
Чи не дивний збіг обставин: на 31 січня були призначені дві доволі вагомі події для Херсонського бавовняного комбінату – продаж 25% акцій ВАТ “ХБК”, що належать державі, і розгляд судової справи про повернення у державну власність контрольного пакету акцій, що нині належить інвестору ЗАТ “Волинський шовковий комбінат”?
А позачергові загальні збори акціонерів ВАТ “ХБК” призначені напередодні – на 29 січня? Якби все сталося, як планувалося, то 29 січня всі активи ХБК мали перейти у приватні руки, і 31 січня Господарський суд Волинської області присудив би повернути у власність держави – саму назву ВАТ “ХБК”, без жодного майна. І 31 ж січня та сама компанія панів цілком могла б викупити 25% акцій комбінату – за його ж кошти, привласнені ними. Після чого держава не мала б жодного права втручатися в те, що вони робили б із комбінатом. Усе це наводить на думку про відверту схему загарбання майна комбінату шляхом “кидалова” і рядових акціонерів, і держави, і кредиторів – Пенсійного фонду, податкову й решту.
При цьому пан Потімков і його колеги з ФДМУ, скоріш за все, вдавали б, що цієї схеми не бачили, намірів “інвестора” не розуміли і робили все, що могли, заради блага держави “в межах повноважень, процедур і чинного законодавства”.
Залишається подякувати суддям Київського та Херсонського господарських судів – цього разу вони своїми рішеннями вберегли комбінат від остаточного розорення.


Всі статті >>>