Публікації
 

Даєш очищення суддівських лав!

Алла Тютюнник, Микола Гринишак

У грудні минулого року Президент України доручив облдержадміністраціям підготувати списки суддів, яких необхідно звільнити за порушення законодавства. Цікаво, що ні голова Апеляційного суду області Анатолій Іванищук, ні голова Ради суддів Херсонської області Катерина Закарян упродовж багатьох років не бачили в діях херсонських суддів ніяких порушень законодавства.

Як повідомила пані Катерина Закарян, за 2007 рік жодного суддю Херсонщини не було притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності. А пан Анатолій Іванищук, виступаючи у березні на конференції суддів Херсонщини, сказав: “На моє переконання, у суспільстві склалася неадекватна оцінка діяльності судів і стану здійснення правосуддя. Той рівень довіри громадян до суду, який засвідчують соціологічні дослідження, зумовлений не тільки існуючими вадами правосуддя, непоінформованістю людей щодо справжнього стану речей у сфері правосуддя, але й цілеспрямованою дискредитацією судової системи”.
Схоже, що голова облдержадміністрації Борис Сіленков не згоден з такою оцінкою – він занепокоєний станом законності прийняття в регіоні судових рішень, про що заявив під час прямого ефіру на обласному телеканалі “Скіфія”. І повідомив: на сьогодні в облдержадміністрації вже складені аналітичні записки по 11 суддям, які приймали неправомірні рішення. Зараз вивчаються також аналітичні записки, підготовлені по цим суддям правоохоронними органами. Усі матеріали будуть найближчим часом направлені до Вищої ради юстиції України та Секретаріату Президента України – для розгляду питання щодо подальшого перебування цих осіб на посадах суддів.
Отож надія тепер – на Президента, бо в Херсонській області навряд, чи хто захоче розібратися з такими “служителями Феміди”. В одній зі статей, опублікованих у газеті “Вгору”, голова Ради суддів Херсонської області Катерина Закарян розповіла, що за 2007 рік були порушені усього лише дисциплінарні провадження проти чотирьох суддів – за порушення присяги судді. Що конкретно вчинили судді, дізнатися не вдалося. Катерина Закарян сказала тільки, що вони “притягалися до відповідальності за неналежне виконання обов’язків судді”. Зараз ці судді оскаржують рішення Ради суддів області до Вищої ради юстиції.
Усе. Більше ніхто суддів ні за що ні до якої відповідальності не притягував. Хоча діяння тих 11-ти, які зараз потрапили в список на звільнення, були добре відомі і панові Іванищуку, і пані Закарян, і правоохоронним органам. А нарікань на порушення законодавства судами в області – хоч греблю гати, про це постійно повідомляють ЗМІ й навіть деякі органи влади. Не кажучи про мешканців Херсонщини, що мали справи з нашими судами – вони можуть розповісти про це просто фантастичні історії...
Не даремно ж кількість звернень до Європейського суду з прав людини проти України значно збільшилася – і в нашій області, і взагалі в Україні (що й стривожило Президента). І все більше й більше рішень виноситься судом проти України, де Європейський суд прямо вказує, які норми Європейської конвенції (ратифікованої Верховною Радою України ще в 1997 році й обов’язкової для виконання на території України) порушені українськими суддями – від районних – до Верховного. Тільки завдяки громадській приймальні Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я троє херсонців виграли справи в Європейському суді, і в кожній справі винними визнані суди, які порушили усі розумні терміни розгляду справ. І справа не в “цілеспрямованій дискредитації судової системи”, як це хоче представити пан Анатолій Іванищук.
Голова Європейського суду Жан-Поль Коста нещодавно повідомив: загальна кількість позивань у ЄС зросла на 19%. Російська Федерація посідає перше місце за загальною кількістю поданих скарг. На другому місці – Туреччина. Україна за скаргами через порушення Конвенції посідає третє місце (www.imi. org.ua ).
Отож ми палко підтримуємо Президента в цьому його починанні й готові допомогти главі облдержадміністрації у боротьбі за очищення суддівських лав. А тому нагадуємо про “героїв” публікацій газети “Вгору”, яких, на наш погляд, варто долучити до “списку 11-ти”:
Першим має бути Анатолій Іванищук. Під час вирішення питання Верховною радою України про обрання Анатолія Іванищука суддею пожиттєво, на черговому засіданні парламенту 2 листопада 2006 року народний депутат Володимир Стретович сказав: “Шановні колеги, в історії новітньої України є один випадок, коли громадяни України спалювались перед приміщенням суду, це одна подія, і перед Верховною Радою за діяльність Херсонського апеляційного суду. Повторюючи слова пана Мармазова, я можу сказати, дійсно – корупціонер і та людина, що в 1997 році ще від засудженого взяла 100 тисяч доларів і десять років це робила. І я, як колишній голова Комітету по боротьбі з корупцією, заявляю, що ця особа не має морального права бути суддею... А слухачам в Херсонській області хочу сказати, що я, народний депутат Стретович, вичерпав свої можливості депутатські щодо протидії обрання Іванищука на посаду. Мафія сьогодні переможе, я в цьому переконаний. Коза-ностра вернеться в Херсонську область...”. Цей витяг зі стенограми засідання парламенту був опублікований у газеті “Вгору” 9.11.2006 року в статті “Володимир Стретович: “Мафія сьогодні переможе”.
І ще: в квітні 2005 року була опублікована стаття Олександра Бурмагіна “Судьи Херсона стыда не имут”: “Читатель помнит: газета “Честное слово”, упомянувшая о причастности председателя Апелляционного суда Анатолия Иванищука к организованной преступной группировке, по иску (правда, частного предприятия) стала должна 100 тысяч гривень. Когда выносилось решение, адвокат издания “случайно” оказался в изоляторе временного содержания, а для доказательства морального ущерба в 100 тысяч судье Суворовского райсуда В.Бойко оказалось достаточно слов директора предприятия, подавшего иск…”.
Газета “Честное слово” після цього закрилася.
“Опасные капризы судьи Валентины Пальковой”, липень 2005 року: суддя Валентина Палькова своїм рішенням ліквідовує проектний інститут “Херсонагропроект” – без відома інституту. За позовом фірми, яка ніякого відношення до інституту не має.
“Стервятники или государственные люди?”, березень 2006 року: суддя Господарського суду Херсонської області Наталя Задорожна своїм рішенням передає частину майна ХБК (реальна вартість якого значно перевищує суму боргу) “Волинському шовковому комбінату” в рахунок боргу, який складає 3 млн. 215 тис. 253 грн. 31 коп. Практично “дарує” приватній структурі майно акціонерів...
“В Херсоне гибнут из-за жилья”, червень 2006 року: суддя Комсомольського районного суду м. Херсона С. Варняк виносить заочне рішення, яким постановляє стягнути з Ірини Ткаченко 30 000 грн. боргу. В рішенні суду вказано, що відповідач належним чином повідомлена про час та дату розгляду рішення. На той час відповідач Ірина Ткаченко вже півтора місяці як була мертва. На її частину будинку було накладено арешт. Скоріше всього, його і планував забрати позивач за борги.
“Бермудський треугольник на улице Суворова”, серпень 2006 року: суддя Суворовського районного суду м. Херсона Олександр Зубов виносить рішення, яким визнає усний договір купівлі-продажу магазина вартістю 375 тис. грн. за 19 000 грн. – дійсним.
“Як “покласти в кишеню” успішне підприємство”, березень 2008 року: суддя Господарського суду Херсонщини Юрій Гридасов у грудні 2007 р. за позовом ВАТ “Херсонський електромашинобудівний завод” арештовує усі засоби виробництва ТзОВ “МНДВО “Прогрес”, що нагадує рейдерську атаку.
“Ясновидящий глава правления”, березень 2008: Суддя Дніпровського районного суду м. Херсона Вадим Решетов приймає позовну заяву ВАТ “ХБК”, яка подана з численними процесуальними порушеннями.
Це далеко не повний список суддів, про підозрілі дії яких писала свого часу газета “Вгору”, отож ми будемо й надалі друкувати прізвища тих служителів Феміди, на яких варто звернути увагу правоохоронних органів та Президента України. Більш детальну інформацію про них можна знайти на інтернет-сайті газети – www.vgoru.org.


Всі статті >>>