Публікації
 

Москва бандитська може позаздрити...

Алла Тютюнник, Наталя Бімбірайте

У січні цього року успішний бізнесмен, керівник ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «Екофільтр» Леонід Савін раптом виявив, що він у своєму підприємстві – вже ніхто: “В “Екофільтрі” підробили мій підпис і заднім числом звільнили з мого ж підприємства”. Випадок можна було б вважати банальним – подібне в Україні трапляється чи не щодня, – якби не пікантна деталь: у справі фігурує Ігор Демьохін – брат голови облради Володимира Демьохіна.

Леонід Савін поскаржився у прокуратуру. Та коли прокурор Дніпровського району Херсона Юрій Балабанов почав розслідування, на нього почали тиснути “згори”. “Мені обіцяли дати посаду обласного прокурора, якщо закрию дві справи: про підробку документів посадовців товариства ”Екофільтр” та про передачу приватній структурі 98 га земель уздовж Дніпра від автомосту до заводу склотари, в якій прослідковується особиста зацікавленість обласного прокурора... Коли я відмовився, на мене наслали шість перевірок”, – розповів він. А Леоніда Савіна просто пообіцяли вбити, і вже стріляли вночі в його будинок у Кринках...

Красивий бізнес Савіна
Колись Леонід Савін працював інженером, створив полімерну тканину екофільтр. Це був винахід, яким інженер міг пишатися, і своє бізнес-підприємство, засноване на початку 90-х, він так і назвав – “Екофільтр”. У 2003-му збулася його давня мрія – Савін уклав із “Херсонлісом” та Українським товариством мисливців та рибалок угоду до 2010 року і отримав право розводити звірів на території близько 30 тисяч гектарів у найкрасивішому куточку Херсонщини – біля села Кринки Цюрупинського району. У Кринках він і оселився разом із сім’єю.
На той час браконьєри вистріляли в цих лісах майже всю живність. Савін купував і звозив цінних звірів з усієї України, будував їм вольєри, найняв єгерів. І сам доглядав, і дружина з сином допомагали няньчити молодняк. Він проводив тут і спортивне полювання, але – дуже обмежено, щоб не нашкодити природі.
Згодом Савін заснував громадське товариство мисливців та рибалок “Еко-фільтр”, яке стало членом Всеукраїнської асоціації охорони та відтворення тваринного світу. Нині в угіддях живуть 68 кабанів, 45 муфлонів, 5 вовків, 7 оленів, 36 ланей, 66 косуль, десятки куниць, зайців, лисиць, бобрів та єнотоподібних собак тощо. Влітку 2004 р. облрада надала “Екофільтру” в користування територію колишнього авіаполігону. Це колишній полігон стратегічної авіації Радянського Союзу в Цюрупинському районі, а тепер – єдина в Європі офіційно зареєстрована пустеля ”Олешківські піски”.
Усього 21,6 гектарів. Савін дуже надіється, що скоро тут створять Національний парк, він готовий за власні кошти розводити в пустелі рідкісних тварин: “Тоді сюди поїдуть туристи, а на туризмі можна заробити чималі гроші”, – говорить бізнесмен.
Ті роки були найщасливішими в житті Леоніда Савіна – він добудовував дім, разом з дружиною Юлею ростив сина Богдана, разом з ними робив улюблену справу, яка годувала всю сім’ю, добудував у Кринках церкву, за що отримав грамоту від Патріарха, допомагав сільраді обладнати школу...

«Ти сам нічого не зможеш»
Міський офіс “Екофільтру” від самого заснування орендував виробничі будівлі у Херсонського медичного коледжу. Ті будівлі займали 3 га землі, коледжу давно вже були не потрібні, зате потрібен був сучасний спорткомплекс. У 2004 р. Савін запропонував директору коледжу Миколі Ващуку: “Я за свої гроші збудую спорткомплекс, а ви мені продайте виробничі будівлі”. Медколедж з “Екофільтром” підписав угоду про це. Бізнесмен не приховував, що на місці старих приміщень має намір збудувати не лише спорткомплекс, а й житловий будинок.
Та коли Микола Ващук подав клопотання до Херсонського міськвиконкому про дозвіл на передачу “Екофільтру” земельної ділянки, навколо цієї простої справи почали відбуватися дивні речі. З якихось незрозумілих причин клопотання Миколи Ващука залишилося без розгляду й відповіді.
Тим часом, за словами Леоніда Савіна, увесь 2005 рік і половину наступного до нього безперервно ходили гінці від різних “економічних, державних структур, підприємців”. Вони в один голос повторювали: “Ти сам нічого не зможеш”. І пропонували спільну діяльність й будівництво великого житлового комплексу на цих 3-х га.
У той же час високого рангу чиновники й бізнесмени сумнівної репутації звернули увагу і на його мисливське господарство. Йому почали пропонувати створити міжнародний “Клуб-Сафарі”. Савін відмовлявся. А навесні 2006-го, коли “пропозиції” стали вже геть агресивними, до нього завітав Ігор Демьохін, брат голови Херсонської обласної ради. Він повторив знайому фразу “Ти сам нічого не зможеш” (здається, це була коронна фраза рекетирів у 90-х...) і теж запропонував спільну діяльність. Як стверджує бізнесмен, Ігор Демьохін запевнив, що його брат “порєшает всє вопроси”, Херсонська мерія швидко видасть всі дозволи й разом вони збудують житловий комплекс.
За це Савін мусив “поділитися” власним бізнесом з паном Демьохіним. І натякнув, що іншого шляху отримати бажане для Савіна не існує. Таким чином наприкінці 2006 р. Ігор Демьохін де-факто став власником 50% статутної долі “Екофільтру”, але де-юре – “з політичних міркувань”, до складу засновників “Екофільтру”, замість себе поставив свого представника Віталія Кріпосного, який і мусив займатися будівництвом спортивного і житлового комплексу. Саме йому Леонід Савін передав еквівалент 250 тис. доларів – як позику для будівництва фундаменту. А щоб Савін мав гарантію, що позику йому повернуть, його призначили гендиректором “Екофільтру”, що належним чином документально оформили.

Дикуни в угіддях
Леонід Савін був у від’їзді, коли син “впливової особи області” з друзями вирішили пополювати в угіддях “Екофільтру”. Вони не питали в нього дозволу, не брали жодних ліцензій, не цікавилися, чим спортивне полювання відрізняється від бракон’єрства. Вони застрелили 5 кабанів і ручного самця козулі, якого Леонід Георгійович довго шукав по всій Україні, для поліпшення існуючої популяції козуль. Знайшов козеня у Полтавській області, сам вигодував із соски...
“Я підготував заяву в прокуратуру, але Ігор Демьохін умовив мене “не афішувати конфлікт, щоб не нашкодити близьким людям”, і я піддався, бо ж ми були партнери, – розповідає Леонід Савін. Після цього “партнер” запропонував Савіну “вийти з гри” – продати долю в “Екофільтрі”, а також продати нерухоме майно “Екофільтра” за 508 тисяч гривень. “Це при тому, що ринкова вартість нерухомості становить більше, ніж 1 мільйон доларів США, і він це прекрасно знає!” Після довгих важких переговорів у травні 2007-го Савін відмовився продати свою долю, але погодився продати нерухомість “Екофільтру” фірмі “ЮГ Инвест Строй” за 508 тисяч грн., а “партнер” за свій рахунок зобов’язався побудувати чотири єгерських кордони та мисливську базу на території мисливських угідь “Екофльтру” в селі Казачі Лагері й виплатити Леоніду Савіну компенсацію за невиконання своїх обов’язків по будівництву в сумі 669 821 грн. Після чого рішенням загальних зборів “Екофільтра” Л. Савіна перевели на посаду директора мисливського господарства, а гендиректором тимчасово призначили Олександра Буренка.

«Партнери» виявилися фальсифікаторами...
Савін так і не отримав своїх грошей: ні позику – еквівалент 250 тис. доларів, які він вклав у будівництво житлокомплексу, ні компенсацію в розмірі 669 821 грн. Хоча неодноразово наполягав на цьому. Будівництво так і не почалося.
Наприкінці січня Леонід Савін разом з представниками державної екологічної інспекції області, держуправління охорони навколишнього середовища, управління лісового господарства провели таксацію фауни мисливського господарства. Це обов’язкова процедура, яка проводиться кожного року для того, щоб визначити, скільки і якої є звірини на цій ділянці, чи можна в цих угіддях проводити спортивне полювання, визначити норми відстрілу, суми податків. Кожен учасник таксації (в тому числі й директор мисливського господарства Савін) отримав примірник акту з “живими підписами посадовців та мокрими печатками”. А через кілька днів раптом з’явилося ще 2 акти про якісь невідомі Савіну таксації його ж господарства, і в них були різні цифри й різні прізвища директорів мисливського господарства. Зате на обох стояв “живий” підпис начальника управління екології пана Вєтрова. Найбільше Леоніда Георгійовича стривожило, що в одному з тих “актів” не були записані червонокнижні звірі – бобер, куниці. А вони ж охороняються Законом! І це могло означати тільки одне: що автори “акту” намірилися тишком полювати на них... Коли ж Леонід Савін почав з”ясовувати, звідки взялися сфальшовані “акти”, то раптом виявив, що він вже ніхто у власному господарстві: посада директора мисливського господарства нібито скорочена, а сам він нібито звільнений давним давно за власним бажанням… От тоді він і написав заяву в прокуратуру.

...і загарбниками
Наступного дня він виявив: з господарства вкрадено 2 катери та машину...
“Після цього І.Демьохін організував справжнє рейдерське захоплення моєї фірми та мого майна, фальсифікуючи документи, ламаючи сейфи в моєму офісі, викрадаючи документи й печатку фірми, організовуючи провокації й наклепи з метою дискредитувати мене перед суспільством. З невідомих мені причин, договір з Медичним коледжем розірвано, натомість оформлений інший аналогічний договір з іншою фірмою, що нібито підконтрольна пану Демьохіну. До мене додому приїжджали його представники й прямо погрожували, якщо я відмовлюсь продати свою долю в “Екофільтрі”, то в моїй машині знайдуть зброю, наркотики… я опинюся за гратами…”. “Шахрайським шляхом, фальсифікаціями та підробкою документів, за допомогою адмінресурсу голови Херсонської обласної ради, мені нанесена пряма матеріальна шкода більш, ніж на 2 мільйони гривень, а також втрата очікуваного прибутку від реалізації проекту з Медколеджем на суму більше 5 мільйонів грн.” (з листа Леоніда Савіна до редакції “Вгору”).
Савін почав помічати, що за ним стежать… Однієї ночі навколо його будинку стріляли. Вранці на порозі дому Леонід Георгіойвич познаходив гільзи…
З приводу усіх цих подій – і фальсифікацій документів, і загроз життю Леоніда Савіна та життю родини – органами прокуратури й міліції ведеться слідство.

А прокурор не здається
Щойно прокуратура Дніпровського району порушила кримінальну справу за фактом підробки документів посадовцями “Екофільтр”, почався тиск: шість перевірок, насланих за 10 днів прокурором області на Дніпровську прокуратуру. За дрібне порушення заступника Юрію Балабанову винесли догану... як керівнику. Другу догану (за його словами, з абсолютно надуманого приводу) Юрій Балабанов отримав після того, як дав інтерв’ю “Газеті по-українськи” про тиск та непристойні пропозиції від можновладців. Але ні догани, ні тиск не похитнули його рішучості провести розслідування максимально об’єктивно. “Я не збираюся виконувати нічиїх замовлень, – говорить Юрій Балабанов. – І нехай хоч десять перевірок іще надсилають, це нічого не змінить. Єдине, чого б не хотілося, – це щоб обласна прокуратура витребувала справу до себе. Там вже стільки наших розслідувань поховано – не злічити...”.

P.S. У травні 2006 року, коли Володимира Демьохіна обрали головою обласної ради, він пообіцяв зробити наш край таким процвітаючим, що: “Даже в Москве захотят жить, как в Херсоне”. Може, він мав на увазі Москву бандитську?..


Всі статті >>>