Акції, конкурси, кампанії
 
12(25) 20.03.03.
Чи бути Кімнаті школяра?
Олександр Бурмагін
У кінці січня 2003 року до нашої газети і Громадської приймальні коаліції "Партнерство за прозоре суспільство" звернулася за допомогою вихователь Кімнати школяра по вул. 28 Армії - Станіслава Подобеда. На підставі висловлених нею фактів і журналістського розслідування у №6 (19) газети "Вгору" була опублікована стаття "Останні дні останньої Кімнати школяра?". В ній йшла мова про те, як адміністрація ХБК звільнила вихователя Кімнати школяра у зв'язку зі скороченням штату.

Міська влада знайшла гроші для виплати заробітної плати вихователю, але поставили умову - передати приміщення Кімнати школяра на баланс міста. За законом, передати це приміщення можна тільки разом з будинком, у якому вона знаходиться. Та будинок - власність ХБК (він включений в статутний фонд) і його передача на баланс місту можлива: при наявності бажання власника; виключення його із статутного фонду і зняття статусу сімейного гуртожитку. Кімнату формально ліквідували. І у більш як ста п'ятидесяти її вихованців (з малозабезпечених, "важких", неповних сімей) виникла перспектива весь позашкільний час проводити на вулиці. Звільнений вихователь подала до суду, вважаючи скорочення незаконним...

Після засідання суду
У суді інтереси звільненого вихователя представляли: Олександр Бурмагін (Коаліція громадських організацій "Партнерство за прозоре суспільство"), Сергій Кіріченко (Всеукраїнське громадське об'єднання "Громадський контроль") і Павло Маслов (депутат міськради, член компартії України). Перше судове засідання закінчилося перенесенням розгляду справи на тиждень - суд вимагав документи у ХБК. Але вже тоді стало зрозуміло: причини бід Кімнати школяра - у відсутності діалогу між міською владою і керівництвом ХБК. З моменту першого попередження про звільнення, 10 жовтня 2002 року, Станіслава Антонівна ходила по всіляким інстанціям. Вона всіма силами намагалася захистити дітей і шукала підтримки в облдержадміністрації, у народного депутата, голови Дніпровського райвиконкому, депутатів міськради... Відреагував же на крик про допомогу тільки голова Дніпровського райвиконкому А.П. Толокнов. Він направив на адресу ХБК листа з проханням - сприяти у передачі приміщення Кімнати школяра на баланс міста. До 31 січня 2003 року - дня звільнення - це була єдина турбота збоку органів місцевого самоврядування. Правда, вже в процесі судового розгляду Станіслава Антонівна почала отримувати відповіді на свої звернення. Наприклад, народний депутат Олег Беспалов у своїй відповіді написав: "Крім того, цією проблемою (Кімнати школяра - авт.) займаються депутати міської ради Білоус Г.С., Кіяновський А.О., Маслов П.Є., дублювати дії яких народному депутату не етично, оскільки процедура вирішення цієї конфліктної ситуації знаходиться тільки в сфері впливу місцевих органів самоврядування, куди Вам і треба звертатися за кінцевою відповіддю". Решта відповідей також не містили нічого суттєвого.
Після засідання суду сторони вирішили спробувати залагодити конфлікт мирним шляхом. Представник ХБК - Сергій Уланівський - повинен був з'ясувати позицію комбінату, Павло Маслов - донести до керівних осіб міста проблему і прискорити процес прийняття рішення по ній. Коаліція Херсонщини "Партнерство за прозоре суспільство" - висвітлити історію в пресі та допомогти у переговорному процесі між містом і ХБК.

Перше слово за ХБК
Йшли тижні, а офіційну позицію адміністрації ХБК і міської влади з питання Кімнати школяра вияснити не вдавалося. Відрядження, роз'їзди, зайнятість керівних осіб не давали можливості прояснити ситуацію. З цієї причини сторони декілька разів просили суд відкласти подальше судовий розгляд. Першим висловив своє бачення вирішення проблеми керівник ХБК - Сергій Рибачок.
19 лютого 2003 року Коаліція "Партнерство за прозоре суспільство" направила листа на ім'я Рибачка С.А. з проханням сприяти у мирному врегулюванні питання. 18 березня від ХБК отримана відповідь: "Ми розуміємо всю важливість проблеми, що склалася на даний момент, і зацікавлені у подальшому функціонуванні Кімнати школяра. Але на даний час ми не маємо фінансових можливостей для забезпечення і подальшої діяльності... Наше підприємство може надати зазначене приміщення лише на умовах оплатної оренди з розрахунку 8,24 грн. за кв. м. (орендна плата для інших орендарів приміщень ХБК складає від 15 до 20 грн. за квадратний метр - авт.) У випадку відсутності у міському бюджеті коштів на оплату орендних платежів, ми згодні на проведення взаємозаліку в рахунок зменшення заборгованості ВАТ "ХБК" по земельному податку на суму орендної плати". Всім відомо - комбінат переживає не найкращі часи , але його керівництво висловило готовність йти на компроміс і передати місту приміщення в оренду. При цьому воно не вимагає оплати "живими грошами". Експерт-аудитор підтвердив, що схема взаємозаліку: сума орендних платежів з боку міста на рахунок боргів ХБК перед міськбюджетом - можлива. Єдине, що для цього необхідно - добра воля обох сторін.

Програти можуть всі
ХБК сказав своє слово. Позиція міських властей залишається таємною до нині. На 25 березня призначено судове засідання. Воно може стати вирішальним у справі поновлення на роботі Станіслави Подобеди, яка вже другий місяць працює безкоштовно. Працює в страху, що Кімнату школяра опломбують, а весь інвентар вивезуть.
Схоже, керівництво ХБК, зробило крок назустріч, воно розуміє перспективи вирішення цього спору судом. По перше наявність рішення суду по даній справі буде доказом. Доказом того, що сторони (або сторона) не захотіли домовитися. Тобто їм байдуже доля дітей. І переможців у такому випадку не буде. Невідомо, у кого більше недругів - у ХБК чи нинішньої команди мера. І проігнорувавши біду, у якій опинилася Кімната школяра, тим самим вони дадуть своїм опонентам "козирну карту" - відмінну можливість для критики. І останні неодмінно її розіграють. Особливо якщо врахувати, що батьки дітей і Станіслава Антонівна настроєні рішуче - вони готові проводити будь які акції громадянської непокори, направлені на захист Кімнати школяра. Тому що їм НЕБАЙДУЖЕ, яке виховання отримають їхні діти. Вони НЕ ХОЧУТЬ, щоб діти стали наркоманами, злочинцями або опинилися "на панелі". Для попередження подібної загрози особливих зусиль і не треба - тільки зняти телефонну слухавку і подзвонити:
До 25 березня залишилось декілька днів - час для діалогу ще є.